Благодійна організація <Будинок милосердя>

Де ти був?

Де ти був, коли серце тремтіло від болю,
Де ти був, коли падали сльози, мов град?
Де ти був, коли серце хотіло на волю?
Ти бродив по дорогах, прямуючи в ад!

Я чекала тебе, довго плакали очі,
Я чекала, вдивлялась в нічну темноту.
Материнськії очі, - не очі дівочі:
Не прийшов, то впадуть в дрімоту.

Материнськії очі, відкриті до самого ранку,
Тихо плачуть, чекають синів із доріг.
Прийде син мій, прийде на світанку,
Ступлять ноги його на холодний поріг.

Так чекала щомісяця, потім щороку,
Так чекала, та марне чекання було.
При житті не почула синівського кроку,
Так життя у чеканні й пройшло.

Та синів не лякає, не мучить сумління,
І немає жалю до похилих, слабеньких батьків.
Та це ж рідна ненька, єдине коріння,
Їх сам Бог шанувати велів.

Та щоб знали сини, що прийдеться все жати,
Прийде Осінь, поллються дощі.
Що то мати була, рідна мати
Зрозумієте, коли станете зайві дочці.

Віра Цуман