Благодійна організація <Будинок милосердя>

Месія, хрест, дорога

Месія, хрест, дорога
Здається, що не втримає земля.
Останній подих, крик до Бога,
І ось Його уже нема.

Його не має у музеях,
Ніхто не скаже: тут кістки.
Немає насипу, могили,
Не пахнуть зрізані квітки.

Бо рано-вранці, як світає
Одного дня пронеслися слова
У домовині вже немає
Бо смерть, не втримала Христа.

І я перед Тобою, Боже,
На Твій вівтар усе кладу,
І скільки серце моє зможе,
Я за Тобою, Господи, піду.

І хоч клянуть мене, штовхають,
В лице колоди каменя летять.
Ніхто, нічим не роз’єднає,
Твою о, Боже благодать.

Настане день, і Ти підійдеш,
І Сам зітреш гірку сльозу.
побитого та вірного, обіймеш,
А я на груди міцно припаду.

Я розповім свої тривоги,
А Ти покажеш рани на руках.
Заплачемо і радість перемоги
Сльозою забринить в очах.

Ти не поквапишся, не запізнишся,
В нас буде вічність – «без ліміт».
Я дякую, що Ти відкрився,
І дав мені Свій заповіт.