Благодійна організація <Будинок милосердя>

Прозоре небо стало темним,
І тихий дощ зашепотів в тиші.
Він пише музику, а я для тебе,
Пишу римовані вірші.

За мокрим склом туманно й сиро,
Дерева сумно дивляться у низ.
Втомилось серце без довіри,
Втомилось серце від каприз.

Я зрозумів: мене забули,
І навіть в по-думках, мене нема.
Із заздрістю, вітри подули,
І корінь, відірвали від стебла.

І де те вогнище велике,
Ті почуття, славетні у віках?
Де є любов, немає крику,
Сльози немає на очах…

Немає смутку і печалі,
Немає зради, болі, гіркоти.
Та єдність є, міцніша сталі,
І погляд друга, вірний і святий.

Ми раз зустрілися, та в серці,
Лягло щось рідне і близьке.
Ідуть дощі, моє багаття
Розкидав вітер, а твоє?..

Зігрій мене, словом теплим,
І дотиком ніжним, мене доторкнись.
Бо я знемагаю, мені так нелегко,
Благаю зігрій, зігрій і молись…

16.06.2009р